світанковий
СВІТА́НКО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до світа́нок 1.
Над розквітлою землею, над усім світом мерехтливо яріли достиглі світанкові зорі (В. Козаченко);
Ми роззулись і пішли берегом босі, хоча ночі стояли холодні, і ноги студила колюча світанкова роса (І. Муратов);
Крізь дим, і вогонь, і негоду в похмурий світанковий час до наших окопів зі сходу пробився моторний баркас (М. Упеник);
* Образно. Література України прийняла до серця світанкові пісні сестри Білорусії (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)