світач

СВІ́ТАЧ, а, ч., рідко.

Те саме, що світи́ло 1, 2.

Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря, .. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем .. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних... (Леся Українка);

Краще вже піти на французького трагіка Mounet Sully, .. то вже-таки справжній “світач” (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. світач — сві́тач 1 іменник чоловічого роду небесне світило рідко сві́тач 2 іменник чоловічого роду, істота про славетну людину рідко  Орфографічний словник української мови
2. світач — -а, ч., рідко. Те саме, що світило 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світач — Ґніт у лампаді  Словник застарілих та маловживаних слів
4. світач — Світа́ч, -ча́, -че́ві; -тачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. світач — СВІ́ТАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що світи́ло 1, 2. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря,.. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем.. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних… (Л.  Словник української мови в 11 томах
6. світач — Світач, -ча м. 1) Маленькій желѣзный подсвѣчникъ для восковой свѣчи у иконы: желѣзный стержень, вбиваемый въ стѣну или божник, съ трубочкой для свѣчи. Волк. у. см. світич.  Словник української мови Грінченка