Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
світач —
сві́тач 1 іменник чоловічого роду небесне світило рідко сві́тач 2 іменник чоловічого роду, істота про славетну людину рідко
Орфографічний словник української мови
світач —
СВІ́ТАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що світи́ло 1, 2. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря, .. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем .. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних...
Словник української мови у 20 томах
світач —
Ґніт у лампаді
Словник застарілих та маловживаних слів
світач —
СВІ́ТАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що світи́ло 1, 2. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря,.. встануть зорі над горами і ясною громадою ітимуть за місяцем.. Я ждала тії [тієї] хвилини, того тихого, величного тріумфального ходу світочів небесних… (Л.
Словник української мови в 11 томах
світач —
Світач, -ча м. 1) Маленькій желѣзный подсвѣчникъ для восковой свѣчи у иконы: желѣзный стержень, вбиваемый въ стѣну или божник, съ трубочкой для свѣчи. Волк. у. см. світич.
Словник української мови Грінченка