світило

світи́ло

-а, с.

1》 Небесне тіло, яке випромінює світло.

Денне світило — сонце.

Нічне світило — місяць

2》 чого, яке, перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість.

3》 діал. Церковна свічка.

Значення в інших словниках

1. світило — світи́ло 1 іменник середнього роду небесне тіло світи́ло 2 іменник середнього роду, істота знаменитість  Орфографічний словник української мови
2. світило — (небесне) тіло, плянета; (денне) сонце, (нічне) місяць; (хто) П. зірка, світоч, знаменитість, п. маяк; світич.  Словник синонімів Караванського
3. світило — див. сонце  Словник синонімів Вусика
4. світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс – порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. світило — СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М.  Словник синонімів української мови
6. світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс — порівняно невелике світило в групі дев’яти планет сонячної системи (Наука..  Словник української мови в 11 томах
7. світило — Світило, -ла с. 1) Свѣтило. К. Бай. 156. К. Іов. 68. 2) Свѣчи церковныя. Велике диво світило. Ном. № 5537. Несуть тіло до гроба без кадила, без світила. Грин. III. 143.  Словник української мови Грінченка