світило
СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М. Зеров); Марс — порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з журналу); (Мартіан:) Світочам небесним і тим порядок дано в певний час, коли і скільки їм світить на землю (Леся Українка).
ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ (про людину, що має широку славу, популярність); СВІТИ́ЛО (перев. про діячів науки, медицини); ЗІ́РКА, ЗОРЯ́ рідше (перев. про діячів мистецтва, спорту). Якби такий досвід столичним лекторам, вони всі стали б світовими знаменитостями (Ю. Смолич); — Пам'ятаєте, з усієї України злетілися світила травосіяння і залуження (М. Рудь); У Парижі виступає нова зоря екрану Марина Владі... (В. Собко).
Словник синонімів української мови