світило
СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М. Зеров); Марс — порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з журналу); (Мартіан:) Світочам небесним і тим порядок дано в певний час, коли і скільки їм світить на землю (Леся Українка).
ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ (про людину, що має широку славу, популярність); СВІТИ́ЛО (перев. про діячів науки, медицини); ЗІ́РКА, ЗОРЯ́ рідше (перев. про діячів мистецтва, спорту). Якби такий досвід столичним лекторам, вони всі стали б світовими знаменитостями (Ю. Смолич); — Пам'ятаєте, з усієї України злетілися світила травосіяння і залуження (М. Рудь); У Парижі виступає нова зоря екрану Марина Владі... (В. Собко).
Значення в інших словниках
- світило — світи́ло 1 іменник середнього роду небесне тіло світи́ло 2 іменник середнього роду, істота знаменитість Орфографічний словник української мови
- світило — (небесне) тіло, плянета; (денне) сонце, (нічне) місяць; (хто) П. зірка, світоч, знаменитість, п. маяк; світич. Словник синонімів Караванського
- світило — див. сонце Словник синонімів Вусика
- світило — -а, с. 1》 Небесне тіло, яке випромінює світло. Денне світило — сонце. Нічне світило — місяць 2》 чого, яке, перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість. 3》 діал. Церковна свічка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс – порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс — порівняно невелике світило в групі дев’яти планет сонячної системи (Наука.. Словник української мови в 11 томах
- світило — Світило, -ла с. 1) Свѣтило. К. Бай. 156. К. Іов. 68. 2) Свѣчи церковныя. Велике диво світило. Ном. № 5537. Несуть тіло до гроба без кадила, без світила. Грин. III. 143. Словник української мови Грінченка