світило
СВІТИ́ЛО, а, с.
1. Небесне тіло, яке випромінює світло.
Марс — порівняно невелике світило в групі дев’яти планет сонячної системи (Наука.., 10, 1956, 29);
Рожеве сонце висувалося щораз вище з-за виднокруга, і зоря ранішня блідла перед найбільшим божим світилом (Мак., Вибр., 1954, 66);
Сонце ще не зайшло, а вже виплив місяць, якось непомітно виступив з млистого туманного небосхилу, і вже вони, обидва світила, освітлюють цей тихий, більше степовий, ніж луговий простір (Гончар, Маша.., 1959, 39);
*Образно. Чорні горя крила Не затемнять прекрасного світила Душі (Мисик, Біля криниці, 1967, 269).
Нічні́ світи́ла; Світи́ла но́чі — зірки й планети;
Світи́ло дня; Де́нне світи́ло — сонце;
Світи́ло но́чі; Нічне́ світи́ло — місяць.
Світило ночі, з висоти йому дорогу освіти (Гонч., Вибр., 1959, 135);
Давні китайці за суто формальними геометричними ознаками вважали, що колесо є «братом Місяця». Саме з його допомогою вони й прагнули дістатися до нічного світила (Наука.., 4, 1966, 13).
2. чого, яке, перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість.
— Се буде гординя мого життя, світило цілої родини, се чоловік будучини! — мовляв він часто до своєї жінки (Коб., І, 1956, 67);
Віденське світило дивиться на мене трохи менш оптимістично (Л. Укр., V, 1956, 419);
Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола, за яким, наче в президії зборів, засідали медичні світила (Дмит., Обпалені.., 1962, 98).
3. діал. Церковна свічка.
Несуть тіло до гроба без кадила, без світила (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- світило — світи́ло 1 іменник середнього роду небесне тіло світи́ло 2 іменник середнього роду, істота знаменитість Орфографічний словник української мови
- світило — (небесне) тіло, плянета; (денне) сонце, (нічне) місяць; (хто) П. зірка, світоч, знаменитість, п. маяк; світич. Словник синонімів Караванського
- світило — див. сонце Словник синонімів Вусика
- світило — -а, с. 1》 Небесне тіло, яке випромінює світло. Денне світило — сонце. Нічне світило — місяць 2》 чого, яке, перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість. 3》 діал. Церковна свічка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс – порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- світило — СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М. Словник синонімів української мови
- світило — Світило, -ла с. 1) Свѣтило. К. Бай. 156. К. Іов. 68. 2) Свѣчи церковныя. Велике диво світило. Ном. № 5537. Несуть тіло до гроба без кадила, без світила. Грин. III. 143. Словник української мови Грінченка