1. Словник української мови Грінченка

світило

Світило, -ла

с.

1) Свѣтило. К. Бай. 156. К. Іов. 68.

2) Свѣчи церковныя. Велике диво світило. Ном. № 5537. Несуть тіло до гроба без кадила, без світила. Грин. III. 143.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світило — світи́ло 1 іменник середнього роду небесне тіло світи́ло 2 іменник середнього роду, істота знаменитість Орфографічний словник української мови
  2. світило — (небесне) тіло, плянета; (денне) сонце, (нічне) місяць; (хто) П. зірка, світоч, знаменитість, п. маяк; світич. Словник синонімів Караванського
  3. світило — див. сонце Словник синонімів Вусика
  4. світило — -а, с. 1》 Небесне тіло, яке випромінює світло. Денне світило — сонце. Нічне світило — місяць 2》 чого, яке, перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість. 3》 діал. Церковна свічка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс – порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. світило — СВІТИ́ЛО (сонце, місяць, планети, зірки), СВІ́ТОЧ заст. Із великих нагромаджень матерії згодом постали Небо, земля, і простори морів, і світила небесні — Сонце та місяць (М. Словник синонімів української мови
  7. світило — СВІТИ́ЛО, а, с. 1. Небесне тіло, яке випромінює світло. Марс — порівняно невелике світило в групі дев’яти планет сонячної системи (Наука.. Словник української мови в 11 томах