1. Словник синонімів української мови

світильник

ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром). Роман засвічував лампу і йшов до своєї кімнати (І. Нечуй-Левицький); Евтім чіпляє ліру на великий канделябр, знявши з канделябра велику лампаду (Леся Українка); Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з посвітами джури (Леся Українка); Скрізь горіли світильники (С. Скляренко); На дерев'яному стовпі гасовий ліхтар з закопченим склом (А. Шиян); Чистила я татову лампочку-шахтарку. Чистила старанно. Що аж стало жарко (Г. Бойко); Був пізній вечір, і матові плафони заливали світлом довгі доріжки, простелені на блискучому паркеті (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світильник — світи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. світильник — -а, ч. 1》 Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. 2》 Те саме, що свічник. 3》 Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього. 4》 Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. світильник — Світич, світач, смолоскип, світище, див. світоч, факел, фара, фонар, ліхтар Словник чужослів Павло Штепа
  4. світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення – електричний або у вигляді лампи, плошки, куди наливають горючу рідину і вставляють ґніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів ґніт, як чадів світильник (А. Словник української мови у 20 томах
  5. світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
  6. світильник — Світильник, -ка м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у. Словник української мови Грінченка