світильник
СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт.
Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431);
Олійні світильники чаділи і в покоях знатного римського патриція, і в злиденній халупі раба (Наука.., 7, 1963, 36);
*Образно. Горіло серце у мені — світильник невгасимий, а гнотиком у ньому був — ти, синку мій любимий (Шер., Дружбою.., 1954, 40).
2. Те саме, що свічни́к.
В одному кутку [ніші] стояв бронзовий світильник з шістьма носиками (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 168);
З кухні в глиняному світильнику вносить свічі куховарка Олена (Стельмах, І, 1962, 270).
3. Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього.
Батискаф оснащують потужними світильниками і механічними руками-маніпуляторами, з допомогою яких можна буде взяти зразок грунту [з дна моря] (Рад. Укр., 26.I 1965, 3);
Яскраве полум’я світильників палахкотить на одній з центральних магістралей Херсона — проспекті імені Ушакова (Рад. Укр., 15.II 1972, 4).
4. Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі.
Значення в інших словниках
- світильник — світи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- світильник — -а, ч. 1》 Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. 2》 Те саме, що свічник. 3》 Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього. 4》 Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світильник — Світич, світач, смолоскип, світище, див. світоч, факел, фара, фонар, ліхтар Словник чужослів Павло Штепа
- світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення – електричний або у вигляді лампи, плошки, куди наливають горючу рідину і вставляють ґніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів ґніт, як чадів світильник (А. Словник української мови у 20 томах
- світильник — ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром). Словник синонімів української мови
- світильник — Світильник, -ка м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у. Словник української мови Грінченка