світильник
світи́льник
-а, ч.
1》 Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт.
2》 Те саме, що свічник.
3》 Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього.
4》 Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світильник — світи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- світильник — Світич, світач, смолоскип, світище, див. світоч, факел, фара, фонар, ліхтар Словник чужослів Павло Штепа
- світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення – електричний або у вигляді лампи, плошки, куди наливають горючу рідину і вставляють ґніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів ґніт, як чадів світильник (А. Словник української мови у 20 томах
- світильник — ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром). Словник синонімів української мови
- світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
- світильник — Світильник, -ка м. 1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ. 2) Подсвѣчникъ. Харьк. у. Словник української мови Грінченка