світильник

Значення в інших словниках

1. світильник — світи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. світильник — -а, ч. 1》 Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. 2》 Те саме, що свічник. 3》 Великий освітлювальний прилад, а також арматура до нього. 4》 Оздоблена свічка, яку тримає світилка на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світильник — Світич, світач, смолоскип, світище, див. світоч, факел, фара, фонар, ліхтар Словник чужослів Павло Штепа
4. світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення – електричний або у вигляді лампи, плошки, куди наливають горючу рідину і вставляють ґніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів ґніт, як чадів світильник (А. Словник української мови у 20 томах
5. світильник — ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром). Словник синонімів української мови
6. світильник — СВІТИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Прилад для освітлення у вигляді лампади, плошки, куди наливають олію і вставляють гніт. Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (Хижняк... Словник української мови в 11 томах