світило
СВІТИ́ЛО, а, с.
1. Небесне тіло, яке випромінює світло.
Марс – порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (з наук.-попул. літ.);
Рожеве сонце висувалося щораз вище з-за виднокругу, і зоря ранішня блідла перед найбільшим божим світилом (О. Маковей);
Сонце ще не зайшло, а вже виплив місяць, якось непомітно виступив з млистого туманного небосхилу, і вже вони, обидва світила, освітлюють цей тихий, більше степовий, ніж луговий простір (О. Гончар);
* Образно. Чорні горя крила Не затемнять прекрасного світила Душі (В. Мисик).
2. чого, яке, перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість.
– Се буде гординя мого життя, світило цілої родини, се чоловік будучини! – мовляв він часто до своєї жінки (О. Кобилянська);
Віденське світило дивиться на мене трохи менш оптимістично (Леся Українка);
Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола, за яким, наче в президії зборів, засідали медичні світила (Л. Дмитерко).
3. діал. Церковна свічка.
Несуть тіло до гроба без кадила, без світила (Сл. Б. Грінченка).
(1) Нічні́ світи́ла; Світи́ла но́чі – зірки й планети;
(2) Де́нне світи́ло <�Світи́ло дня> – сонце.
Прощай, світило дня, прощай, небес завісо, Німої ночі мла, світання ніжний час, Знайомі пагорби, струмка пустельний глас, Безмовність таємнича лісу І все... прощай в останній раз (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Одним з головних об'єктів сучасних астрономічних досліджень є Сонце – найближча до нас зоря, наше денне світило, від якого безпосередньо залежить існування життя на Землі (з наук. літ.);
(3) Світи́ло но́чі <�Нічне́ світи́ло> – місяць.
Світило ночі, з висоти йому дорогу освіти (І. Гончаренко);
Давні китайці за суто формальними геометричними ознаками вважали, що колесо є “братом Місяця”. Саме з його допомогою вони й прагнули дістатися до нічного світила (з наук.-попул. літ.).
△ Ко́ло схи́лення світи́ла див. ко́ло¹;
Схи́лення світи́ла див. схи́лення.
Словник української мови (СУМ-20)