світище

СВІТИ́ЩЕ, а, ч., поет.

Збільш. до світ².

Зраділий, Я обізвався серцем в світ, І вже крізь тебе поранення Я крикнув, повен сил і дій: – Мій світе, світку, світонько, Мій світонько, світище мій! (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. світище — сві́тище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. світище — -а, с., поет. Те саме, що світоч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світище — СВІ́ТИЩЕ, а, с., поет. Те саме, що сві́точ.  Словник української мови в 11 томах