1. Словник української мови у 20 томах

світище

СВІТИ́ЩЕ, а, ч., поет.

Збільш. до світ².

Зраділий, Я обізвався серцем в світ, І вже крізь тебе поранення Я крикнув, повен сил і дій: – Мій світе, світку, світонько, Мій світонько, світище мій! (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світище — сві́тище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. світище — -а, с., поет. Те саме, що світоч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. світище — СВІ́ТИЩЕ, а, с., поет. Те саме, що сві́точ. Словник української мови в 11 томах