світлина
СВІТЛИ́НА, и, ж.
1. Фотографія.
Багато з тих листів, світлин і рукописів моїх і Франка знищила воєнна хуртовина (Уляна Кравченко);
Пригадав [біохімік], до речі, як, чекаючи колись черги в фотографа, переглядав альбом з світлинами жінок... (В. Підмогильний).
2. рідко. Полиск світла.
Сахно замилувалася таємничою красою південної місячної ночі, її моторошними тінями у тремтливих світлинах (Ю. Смолич);
* Образно. Надовго вмовкали брат і сестра. Поглядаючи на світлину віконня, думав кожен про своє (Г. Колісник).
3. Світла пляма у (у тварин).
Вороний з світлиною – підгар-кінь під Семашком крутнувся на місці, заржав до подвір'я, відтак, спонуканий рукою вершника, скоком пішов за Савуром, Якого Палій пустив розмашистою риссю (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)