світовий
СВІТОВИ́Й¹, а́, е́.
1. розм. Прикм. до світ¹ 1.
Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним .. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (І. Нечуй-Левицький).
2. Стос. до світу (див. світ¹ 2).
Найчорніше на світі – се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Леся Українка);
[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (С. Васильченко);
// Який буває на світанку.
Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (І. Нечуй-Левицький).
СВІТОВИ́Й², а́, е́.
1. Стос. до світу (див. світ² 1).
Надійка .. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, – штурмують простори всесвіту (В. Козаченко).
2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній.
Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Панас Мирний);
Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Яновський);
// Належний світові.
У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (з газ.);
// Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний.
З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (С. Васильченко);
[Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (З. Мороз);
// Визнаний у всьому світі.
– Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення... (О. Донченко);
Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (з наук.-попул. літ.);
Світовий рекорд виплавки сталі;
Світовий рекорд у плаванні.
3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю.
Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Ганна Барвінок);
Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а зведуть усе на діток своїх... (Марко Вовчок);
// Власт. життю в усіх його виявах.
– Ой, Химо, – промовляє [Катря], – як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе (Марко Вовчок);
[Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Леся Українка);
// Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу.
Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне – привітає (Л. Глібов);
// Власт. усім; людський.
Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі – пусте. Світове горе велике (М. Коцюбинський);
// Який усі добре знають; загальновідомий.
Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи́, – та шкода мого розуму клопітного! (Марко Вовчок);
Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, – То вже така дурниця світова (Л. Глібов).
4. заст. Прикм. до світ² 7.
Sopnie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Леся Українка);
Вендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)