світовий

СВІТОВИ́Й¹, а́, е́.

1. розм. Прикм. до світ¹ 1.

Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним .. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (І. Нечуй-Левицький).

2. Стос. до світу (див. світ¹ 2).

Найчорніше на світі – се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Леся Українка);

[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (С. Васильченко);

// Який буває на світанку.

Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (І. Нечуй-Левицький).

СВІТОВИ́Й², а́, е́.

1. Стос. до світу (див. світ² 1).

Надійка .. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, – штурмують простори всесвіту (В. Козаченко).

2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній.

Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Панас Мирний);

Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Яновський);

// Належний світові.

У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (з газ.);

// Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний.

З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (С. Васильченко);

[Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (З. Мороз);

// Визнаний у всьому світі.

– Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення... (О. Донченко);

Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (з наук.-попул. літ.);

Світовий рекорд виплавки сталі;

Світовий рекорд у плаванні.

3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю.

Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Ганна Барвінок);

Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а зведуть усе на діток своїх... (Марко Вовчок);

// Власт. життю в усіх його виявах.

– Ой, Химо, – промовляє [Катря], – як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе (Марко Вовчок);

[Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Леся Українка);

// Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу.

Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне – привітає (Л. Глібов);

// Власт. усім; людський.

Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі – пусте. Світове горе велике (М. Коцюбинський);

// Який усі добре знають; загальновідомий.

Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи́, – та шкода мого розуму клопітного! (Марко Вовчок);

Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, – То вже така дурниця світова (Л. Глібов).

4. заст. Прикм. до світ² 7.

Sopnie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Леся Українка);

Вендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (О. Маковей).