світовий

СВІТОВИ́Й¹, а́, е́.

1. розм. Прикм. до світ¹ 1.

Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним.. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (Н.-Лев., II, 1956, 414).

2. Стос. до світу ( див. світ¹ 2).

Найчорніше на світі — се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Л. Укр., IV, 1954, 264);

[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (Вас., III, 1960, 62);

// Який буває на світанку.

Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (Н.-Лев., V, 1966, 233).

Від світово́ї зорі́ до вечі́рньої — з раннього ранку до пізнього вечора.

За цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не розгинаючи, тільки двадцять снопів і заробила [Мотря]!.. (Мирний, II, 1954, 141);

До зорі́ світово́ї — до сходу сонця.

Зірвалися вони [діти] того дня до зорі світової і побігли усі, гонячи до Дніпра вмиватися (Вовчок, І, 1955, 301).

СВІТОВИ́Й², а́, е́.

1. Стос. до світу ( див. світ² 1).

Надійка.. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, — штурмують простори всесвіту (Коз., Листи.., 1967, 275).

2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній.

Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Мирний, І, 1949, 181);

Світовий соціалізм — це основне завоювання і дітище міжнародного робітничого класу, найбільш передовий і могутній загін світового революційного руху (Ком. Укр., 10, 1973, 63);

Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., I, 1954, 77);

Ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у [другій] світовій війні незмірна радянська душа (Довж., І, 1958, 356);

// Належний світові.

У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (Рад. Укр., 7.VII 1967, 1);

// Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний.

З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (Вас., IV, 1960, 49);

[Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (Мороз, П’єси, 1959, 165);

// Визнаний у всьому світі.

Багато європейців тепер учиться російської мови, й не далеко той час, коли вона буде прийнята в число мов світових (Драг., II, 1970, 356);

— Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення… (Донч., II, 1956, 77);

Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (Знання.., 4, 1967, 2);

Світовий рекорд виплавки сталі; Світовий рекорд врожаю; Світовий рекорд у плаванні.

3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю.

Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Барв., Опов.., 1902, 226);

Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а зведуть усе на діток своїх… (Вовчок, І, 1955, 235);

// Власт. життю у всіх його проявах.

— Ой, Химо, — промовляє [Катря], — як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе (Вовчок, І, 1955, 225);

[Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Л. Укр., II, 1951, 227);

// Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу.

Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне — привітає (Гл., Вибр., 1951, 222);

// Власт. усім; людський.

Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі — пусте. Світове горе велике (Коцюб., II, 1955, 41);

// Який усі добре знають; загальновідомий.

Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи́,— та шкода мого розуму клопітного! (Вовчок, І, 1955, 214);

Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, — То вже така дурниця світова (Гл., Вибр., 1951, 91).

◊ Світова́ річ:

а) звичайна річ, нічого дивного.

— Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (Н.-Лев., VI, 1966, 414);

б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно.

Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А то — річ світова — трапиться чоловік, то, дивись, і перев’язати нічим (Хотк., І, 1966, 124);

[Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку — річ світова! — і змучився ворогуванням людським (Л. Укр., III, 1952, 133).

4. заст. Прикм. до світ² 7.

Sopnie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Л. Укр., III, 1952, 508);

Вендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (Мак., Вибр., 1954, 123).