світовий
СВІТОВИ́Й¹, а́, е́.
1. розм. Прикм. до світ¹ 1.
Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним.. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (Н.-Лев., II, 1956, 414).
2. Стос. до світу ( див. світ¹ 2).
Найчорніше на світі — се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Л. Укр., IV, 1954, 264);
[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (Вас., III, 1960, 62);
// Який буває на світанку.
Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (Н.-Лев., V, 1966, 233).
Від світово́ї зорі́ до вечі́рньої — з раннього ранку до пізнього вечора.
За цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не розгинаючи, тільки двадцять снопів і заробила [Мотря]!.. (Мирний, II, 1954, 141);
До зорі́ світово́ї — до сходу сонця.
Зірвалися вони [діти] того дня до зорі світової і побігли усі, гонячи до Дніпра вмиватися (Вовчок, І, 1955, 301).
СВІТОВИ́Й², а́, е́.
1. Стос. до світу ( див. світ² 1).
Надійка.. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, — штурмують простори всесвіту (Коз., Листи.., 1967, 275).
2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній.
Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Мирний, І, 1949, 181);
Світовий соціалізм — це основне завоювання і дітище міжнародного робітничого класу, найбільш передовий і могутній загін світового революційного руху (Ком. Укр., 10, 1973, 63);
Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., I, 1954, 77);
Ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у [другій] світовій війні незмірна радянська душа (Довж., І, 1958, 356);
// Належний світові.
У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (Рад. Укр., 7.VII 1967, 1);
// Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний.
З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (Вас., IV, 1960, 49);
[Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (Мороз, П’єси, 1959, 165);
// Визнаний у всьому світі.
Багато європейців тепер учиться російської мови, й не далеко той час, коли вона буде прийнята в число мов світових (Драг., II, 1970, 356);
— Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення… (Донч., II, 1956, 77);
Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (Знання.., 4, 1967, 2);
Світовий рекорд виплавки сталі; Світовий рекорд врожаю; Світовий рекорд у плаванні.
3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю.
Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Барв., Опов.., 1902, 226);
Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а зведуть усе на діток своїх… (Вовчок, І, 1955, 235);
// Власт. життю у всіх його проявах.
— Ой, Химо, — промовляє [Катря], — як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе (Вовчок, І, 1955, 225);
[Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Л. Укр., II, 1951, 227);
// Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу.
Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне — привітає (Гл., Вибр., 1951, 222);
// Власт. усім; людський.
Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі — пусте. Світове горе велике (Коцюб., II, 1955, 41);
// Який усі добре знають; загальновідомий.
Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи́,— та шкода мого розуму клопітного! (Вовчок, І, 1955, 214);
Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, — То вже така дурниця світова (Гл., Вибр., 1951, 91).
◊ Світова́ річ:
а) звичайна річ, нічого дивного.
— Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (Н.-Лев., VI, 1966, 414);
б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно.
Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А то — річ світова — трапиться чоловік, то, дивись, і перев’язати нічим (Хотк., І, 1966, 124);
[Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку — річ світова! — і змучився ворогуванням людським (Л. Укр., III, 1952, 133).
4. заст. Прикм. до світ² 7.
Sopnie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Л. Укр., III, 1952, 508);
Вендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (Мак., Вибр., 1954, 123).
Словник української мови (СУМ-11)