світовідчування
СВІТОВІДЧУВА́ННЯ, я, с. Сприймання людиною навколишнього світу, дійсності, яке виявляється в почуттях, учинках, настрої.
У своїй поетиці, у своєму стилі, в своїм світовідчуванні Шевченко пройшов шлях такий же, який пройшли Пушкін і Міцкевич (Рильський, III, 1956, 244);
Соціалістична епоха сформувала нову людину, цілісну і цілеспрямовану, без роздвоєного світовідчування (Вітч., 8, 1958, 127).
Словник української мови (СУМ-11)