світонько

СВІ́ТОНЬКО, а, ч.

Пестл. до світ².

– Ой, горенько мені на світоньку, – мовляє [Пліточка]. – За що мене так доля зневажає? (П. Гулак-Артемовський);

– Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити? (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. світонько — сві́тонько іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. світонько — -а, ч. Пестл. до світ II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світонько — СВІ́ТОНЬКО, а, ч. Пестл. до світ². — Ой, горенько мені на світоньку, — мовляє [Пліточка]. — За що мене так доля зневажає? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); — Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити?...  Словник української мови в 11 томах
4. світонько — Світонько, -ка м. ум. отъ світ.  Словник української мови Грінченка