світонько

СВІ́ТОНЬКО, а, ч. Пестл. до світ².

— Ой, горенько мені на світоньку, — мовляє [Пліточка]. — За що мене так доля зневажає? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80);

— Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити? (Мирний, IV, 1955, 244).

◊ Не ба́чити сві́тонька [бо́жого (бі́лого)] за ким — чим — те саме, що Не ба́чити сві́ту ( див. ба́чити).

Піде він з двору, а я й світонька божого за сльозами не бачу і ділечка за їми не вроблю (Барв., Опов.., 1902, 98).

Значення в інших словниках

1. світонько — сві́тонько іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. світонько — -а, ч. Пестл. до світ II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світонько — СВІ́ТОНЬКО, а, ч. Пестл. до світ². – Ой, горенько мені на світоньку, – мовляє [Пліточка]. – За що мене так доля зневажає? (П. Гулак-Артемовський); – Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити? (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. світонько — Світонько, -ка м. ум. отъ світ.  Словник української мови Грінченка