світонути

СВІТОНУ́ТИ, не́, док., однокр., діал. Підсил. до світну́ти.

Зразу щось тріснуло, світонуло. Христя кинулась, підвела голову. Криваве зарево пожежі здіймалося з-за гори (Мирний, III, 1954, 339).

Значення в інших словниках

1. світонути — світону́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. світонути — -не, док., однокр., діал. Підсил. до світнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світонути — СВІТОНУ́ТИ, не́, док., однокр., діал. Підсил. до світну́ти. Зразу щось тріснуло, світонуло. Христя кинулась, підвела голову. Криваве зарево пожежі здіймалося з-за гори (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах