Орфографічний словник української мови

світонути

світону́ти

дієслово доконаного виду

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. світонути — -не, док., однокр., діал. Підсил. до світнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. світонути — СВІТОНУ́ТИ, не́, док., однокр., діал. Підсил. до світну́ти. Зразу щось тріснуло, світонуло. Христя кинулась, підвела голову. Криваве зарево пожежі здіймалося з-за гори (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
  3. світонути — СВІТОНУ́ТИ, не́, док., однокр., діал. Підсил. до світну́ти. Зразу щось тріснуло, світонуло. Христя кинулась, підвела голову. Криваве зарево пожежі здіймалося з-за гори (Мирний, III, 1954, 339).  Словник української мови в 11 томах