се
СЕ¹, част. вказ., заст.
Це (див. це¹).
– Де то се наш Василь? – спитав Грицько, опускаючись на землю, коли вони дійшли до бурти (Панас Мирний);
Іде [Петро] до хати. Квітки коло хати позасихали і позаростали бур'яном. Як ось чує – наче хто співає стиха. “Боже мій! Чий же се голос?” (П. Куліш);
– Наші люди його бачили востаннє у Хмелинцях, а се і мати поїхала туди до його [нього] (Марко Вовчок).
СЕ² див. сей.
Словник української мови (СУМ-20)