секреція
СЕКРЕ́ЦІЯ, ї, ж., фізл.
Утворення й виділення залозами особливих речовин, необхідних для життєдіяльності організму.
Сік квашених помідорів є потужним збудником шлункової секреції (з наук. літ.);
Спадкову природу мають багато захворювань залоз внутрішньої секреції (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Вну́трішня секре́ція, мед. – утворення, виділення залозистими клітинами біологічно активних речовин (гормонів) безпосередньо у кров або у тканинну рідину для забезпечення обміну речовин організму, його пристосованості до умов довкілля.
Внутрішня секреція настільки тісно зв'язана з нервовою системою, що в цілому організмі функції обох систем можна вважати невіддільними (з навч. літ.);
Усі залози внутрішньої секреції є регуляторами обміну речовин (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)