секстакорд
СЕКСТАКО́РД, у, ч., муз.
Акорд із трьох звуків, що включає інтервали, терції й сексти.
Низхідна секвенція з розкладених мажорних секстакордів – своєрідний лейтмотив Баби Мряки [в опері Ю. Мейтуса “Іскра життя”] (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)