секстакорд
СЕКСТАКО́РД, у, ч., муз. Акорд із трьох звуків, що включає інтервали, терції й сексти.
Низхідна секвенція з розкладених мажорних секстакордів — своєрідний лейтмотив Баби Мряки [в опері Ю. Мейтуса «Іскра життя»] (Мист., 2, 1965, 13).
Словник української мови (СУМ-11)