секста
СЕ́КСТА, и, ж., муз. Шостий ступінь у діатонічній гамі.
Доволі часто подибуємо в лемківських піснях мелодії, засновані на середньовічних церковних ладах або на відрізках із тих ладів, наприклад, на сексті церковного дорійського ладу (Муз. праці, 1970, 355);
// Інтервал від будь-якої даної ноти до шостої цієї гами.
Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти й навіть септими (Іст. укр. музики, 1922, 69).
Словник української мови (СУМ-11)