селитьба

СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст.

1. Селище (у 1 знач.).

Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (М. Старицький);

Чула [Соломія] про селитьби втікачів і тільки ждала, щоб Остап трохи очуняв (М. Коцюбинський).

2. Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба.

У неї була й хата славна, і селитьба, і скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не дістанеш (Марко Вовчок);

– Аби хоч були сякі-такі статки. А то ж всієї землі – одна селитьба, та й то вузька, наче пілка (М. Стельмах).

3. рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.).

Разом обойко перебігли вони темні сади, де рожевії квіти пахли й вода дзюрчала й разом никали попід селитьбами турецькими (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. селитьба — сели́тьба іменник жіночого роду селище; садиба рідко  Орфографічний словник української мови
2. селитьба — Селище, СЕЛО, з. осада; (коло хати) садиба; Р. житло, оселя.  Словник синонімів Караванського
3. селитьба — див. оселя  Словник синонімів Вусика
4. селитьба — -и, ж., заст. 1》 Селище (у 1 знач.). 2》 Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба. 3》 рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. селитьба — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. селитьба — Сели́тьба, -би, -бі; -ли́тьби, -ли́тьб  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. селитьба — СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст. 1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах
8. селитьба — Селитьба, -би ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.  Словник української мови Грінченка