селитьба —
-и, ж., заст. 1》 Селище (у 1 знач.). 2》 Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба. 3》 рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
селитьба —
СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст. 1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (М.
Словник української мови у 20 томах
селитьба —
ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.
Словник синонімів української мови
селитьба —
СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст. 1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (Стар., Облога..
Словник української мови в 11 томах
селитьба —
Селитьба, -би ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.
Словник української мови Грінченка