див. СЕЛО; (міського типу) СОВ. поселення, оселя, виселок.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
селище —
се́лище іменник середнього роду сели́ще іменник середнього роду те ж, що 'се́лище' рідко
Орфографічний словник української мови
селище —
рідко селище, -а, с. 1》 Населений пункт у сільській місцевості; село. || Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій і т. ін. 2》 Населений пункт міського типу, розташований поблизу міста або фабрики, заводу тощо. 3》 археол.
Великий тлумачний словник сучасної мови
селище —
СЕЛИ́ЩЕ див. се́лище. СЕ́ЛИЩЕ, рідко СЕЛИ́ЩЕ, а, с. 1. Населений пункт у сільській місцевості; село. Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах – І веселенько заспіваєм... (Т.
Словник української мови у 20 томах
селище —
СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал.
Словник синонімів української мови
селище —
Се́лище, -ща, -щу, -щем; -лища, -лищ
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
селище —
СЕ́ЛИЩЕ, рідко СЕЛИ́ЩЕ, а, с. 1. Населений пункт у сільській місцевості; село. Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах — І веселенько заспіваєм… (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
селище —
Селище, -ща с. 1) Селеніе. Веселі селища в гаях. Шевч. 2) Мѣсто, гдѣ было село. На селищі найшов шага. Канев. у. Викликали чамбули гординські і робили селищами села українські. К. Дз. 68.
Словник української мови Грінченка