селитьба

сели́тьба

-и, ж., заст.

1》 Селище (у 1 знач.).

2》 Ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом; садиба.

3》 рідко. Будинок, оселя (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. селитьба — сели́тьба іменник жіночого роду селище; садиба рідко  Орфографічний словник української мови
2. селитьба — Селище, СЕЛО, з. осада; (коло хати) садиба; Р. житло, оселя.  Словник синонімів Караванського
3. селитьба — див. оселя  Словник синонімів Вусика
4. селитьба — СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст. 1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (М.  Словник української мови у 20 томах
5. селитьба — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. селитьба — Сели́тьба, -би, -бі; -ли́тьби, -ли́тьб  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. селитьба — СЕЛИ́ТЬБА, и, ж., заст. 1. Селище (у 1 знач.). Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах
8. селитьба — Селитьба, -би ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.  Словник української мови Грінченка