сенатор
СЕНА́ТОР, а, ч.
Член сенату; звання члена сенату.
Перед Нероном, Перед Юпітером новим, Молились вчора сенатори І всі патриції (Т. Шевченко);
Самого короля сенатори, пани та єпископи у руках держали (П. Куліш);
Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)