сенат
СЕНА́Т, у, ч.
1. У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади.
Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко);
[Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає .. Крім того, ти ж і в Римі силу маєш, є в тебе друзі при дворі й в сенаті (Леся Українка);
// збірн. Члени цієї ради.
Цезар Август провадить у бій італійців, Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь (М. Зеров).
2. У ряді країн – найвища судово-адміністративна установа.
Приїхавши у Москву, зараз подав я прошеніє [прохання] в 1 департамент сенату (О. Стороженко);
Восени уряд розписав вибори до сейму й сенату, і властям невигідно було устрявати в процес (П. Козланюк);
Хоч голова сенату невпинно умовляв шахтаря і нагадував, що признання пом'якшує провину, той ані вухом не повів і тримався свого: не винен (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
3. У США, Франції та деяких інших державах – верхня палата парламенту.
Американський парламент – конгрес – складається з двох палат .. Верхня палата – сенат – складається з представників штатів (по два від кожного) (з навч. літ.).
4. Приміщення, в якому містяться такі установи.
Словник української мови (СУМ-20)