1. Словник української мови у 20 томах

сенат

СЕНА́Т, у, ч.

1. У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади.

Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко);

[Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає .. Крім того, ти ж і в Римі силу маєш, є в тебе друзі при дворі й в сенаті (Леся Українка);

// збірн. Члени цієї ради.

Цезар Август провадить у бій італійців, Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь (М. Зеров).

2. У ряді країн – найвища судово-адміністративна установа.

Приїхавши у Москву, зараз подав я прошеніє [прохання] в 1 департамент сенату (О. Стороженко);

Восени уряд розписав вибори до сейму й сенату, і властям невигідно було устрявати в процес (П. Козланюк);

Хоч голова сенату невпинно умовляв шахтаря і нагадував, що признання пом'якшує провину, той ані вухом не повів і тримався свого: не винен (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

3. У США, Франції та деяких інших державах – верхня палата парламенту.

Американський парламент – конгрес – складається з двох палат .. Верхня палата – сенат – складається з представників штатів (по два від кожного) (з навч. літ.).

4. Приміщення, в якому містяться такі установи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сенат — сена́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сенат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. || збірн. Члени цієї ради. 2》 У царській Росії та деяких інших країнах – найвища судово-адміністративна установа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сенат — сена́т (лат. senatus, від senex – старий) 1. У Стародавньому Римі дореспубліканського періоду збори старійшин; у період республіки – орган верховної державної влади. 2. В дореволюційній Росії (1711 – 1917 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. сенат — 1. у стародавньому Римі в царський період особиста рада правителя, в період республіки — орган, що керував внутрішніми і зовнішніми справами держави; у часи імперії влада с. обмежена затвердженням рішень імператора; 2. у багатьох країнах (Франція, США) назва вищої палати парламенту. Універсальний словник-енциклопедія
  5. сенат — Сена́т, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сенат — СЕНА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Шевч., II, 1963, 286); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає.. Словник української мови в 11 томах
  7. сенат — Сенат, -ту м. Сенатъ. Патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Шевч. 607. Повезуть у сенат до царя. ЕЗ. V. 7. Словник української мови Грінченка