1. Універсальний словник-енциклопедія

сенат

1. у стародавньому Римі в царський період особиста рада правителя, в період республіки — орган, що керував внутрішніми і зовнішніми справами держави; у часи імперії влада с. обмежена затвердженням рішень імператора; 2. у багатьох країнах (Франція, США) назва вищої палати парламенту.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сенат — сена́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сенат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. || збірн. Члени цієї ради. 2》 У царській Росії та деяких інших країнах – найвища судово-адміністративна установа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сенат — СЕНА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає .. Словник української мови у 20 томах
  4. сенат — сена́т (лат. senatus, від senex – старий) 1. У Стародавньому Римі дореспубліканського періоду збори старійшин; у період республіки – орган верховної державної влади. 2. В дореволюційній Росії (1711 – 1917 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. сенат — Сена́т, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сенат — СЕНА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Шевч., II, 1963, 286); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає.. Словник української мови в 11 томах
  7. сенат — Сенат, -ту м. Сенатъ. Патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Шевч. 607. Повезуть у сенат до царя. ЕЗ. V. 7. Словник української мови Грінченка