сенат

Значення в інших словниках

1. сенат — сена́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. сенат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. || збірн. Члени цієї ради. 2》 У царській Росії та деяких інших країнах – найвища судово-адміністративна установа. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сенат — СЕНА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає .. Словник української мови у 20 томах
4. сенат — сена́т (лат. senatus, від senex – старий) 1. У Стародавньому Римі дореспубліканського періоду збори старійшин; у період республіки – орган верховної державної влади. 2. В дореволюційній Росії (1711 – 1917 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
5. сенат — 1. у стародавньому Римі в царський період особиста рада правителя, в період республіки — орган, що керував внутрішніми і зовнішніми справами держави; у часи імперії влада с. обмежена затвердженням рішень імператора; 2. у багатьох країнах (Франція, США) назва вищої палати парламенту. Універсальний словник-енциклопедія
6. сенат — Сена́т, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сенат — СЕНА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Шевч., II, 1963, 286); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає.. Словник української мови в 11 томах