1. Словник української мови в 11 томах

сенат

СЕНА́Т, у, ч.

1. У Стародавньому Римі — рада старійшин, найвищий орган державної влади.

Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Шевч., II, 1963, 286);

[Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає.. Крім того, ти ж і в Римі силу маєш, є в тебе друзі при дворі й в сенаті (Л. Укр., III, 1952, 295);

// збірн. Члени цієї ради.

Цезар Август провадить у бій італійців, Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь (Зеров, Вибр., 1966, 257).

2. У царській Росії та деяких інших країнах — найвища судово-адміністративна установа.

Приїхавши у Москву, зараз подав я прошеніє [прохання] в 1 департамент сенату (Стор., І, 1957, 231);

Восени уряд розписав вибори до сейму й сенату, і властям невигідно було устрявати в процес (Козл., Ю. Крук, 1957, 436);

Хоч голова сенату невпинно умовляв шахтаря і нагадував, що признання пом’якшує провину, той ані вухом не повів і тримався свого: не винен (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 325).

3. У США, Франції та деяких інших капіталістичних державах — верхня палата парламенту.

Американський парламент — конгрес — складається з двох палат.. Верхня палата — сенат — складається з представників штатів (по два від кожного) (Нова іст., 1956, 38).

4. Приміщення, в якому містяться такі установи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сенат — сена́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сенат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. || збірн. Члени цієї ради. 2》 У царській Росії та деяких інших країнах – найвища судово-адміністративна установа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сенат — СЕНА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – рада старійшин, найвищий орган державної влади. Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат (Т. Шевченко); [Ізоген:] А де ж тепер ми знайдем оборонця? Ти знаєш сам, що другого немає .. Словник української мови у 20 томах
  4. сенат — сена́т (лат. senatus, від senex – старий) 1. У Стародавньому Римі дореспубліканського періоду збори старійшин; у період республіки – орган верховної державної влади. 2. В дореволюційній Росії (1711 – 1917 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. сенат — 1. у стародавньому Римі в царський період особиста рада правителя, в період республіки — орган, що керував внутрішніми і зовнішніми справами держави; у часи імперії влада с. обмежена затвердженням рішень імператора; 2. у багатьох країнах (Франція, США) назва вищої палати парламенту. Універсальний словник-енциклопедія
  6. сенат — Сена́т, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сенат — Сенат, -ту м. Сенатъ. Патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Шевч. 607. Повезуть у сенат до царя. ЕЗ. V. 7. Словник української мови Грінченка