1. Словник української мови в 11 томах

сенатор

СЕНА́ТОР, а, ч. Член сенату; звання члена сенату.

Перед Нероном, Перед Юпітером новим, Молились вчора сенатори І всі патриції (Шевч., II, 1963, 287);

Самого короля сенатори, пани та єпископи у руках держали (П. Куліш, Вибр., 1969, 52);

Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сенатор — сена́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сенатор — [сеинатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. сенатор — -а, ч. Член сенату; звання члена сенату. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сенатор — СЕНА́ТОР, а, ч. Член сенату; звання члена сенату. Перед Нероном, Перед Юпітером новим, Молились вчора сенатори І всі патриції (Т. Шевченко); Самого короля сенатори, пани та єпископи у руках держали (П. Словник української мови у 20 томах
  5. сенатор — сена́тор (лат. senator) член сенату. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. сенатор — Сена́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сенатор — Сенатор, -ра м. Сенаторъ. Пани мої, сенатори, вволіть мою волю! Грин. III. 351. Самого короля сенатори, пани да бискупи у руках держали. К. ЧР. 10. Словник української мови Грінченка