сепсис

СЕ́ПСИС, у, ч., мед.

Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби.

При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний. Коли ж захисні сили організму послаблені, цей мікроб може викликати ангіну, скарлатину, ревматизм і навіть сепсис (з наук.-попул. літ.);

Пеніцилінотерапія в боротьбі з легеневими захворюваннями молодняка.., післяродовим сепсисом і маститом корів дає дуже добрі результати (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. сепсис — се́псис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сепсис — -у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. Отогенний сепсис — сепсис, який виникає як ускладнення гострого або хронічного гнійного отиту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сепсис — (мед.) кровозараза  Словник чужослів Павло Штепа
4. сепсис — се́псис (від грец. σήψις – гниття) тяжке інфекційне захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних мікробів (напр., стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. сепсис — СЕ́ПСИС, у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний.  Словник української мови в 11 томах