сепсис

се́псис

-у, ч., мед.

Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби.

Отогенний сепсис — сепсис, який виникає як ускладнення гострого або хронічного гнійного отиту.

Рецидивуючий сепсис — сепсис, що характеризується зміною періодів загострення з утворенням метастазів, періодами ремісій.

Значення в інших словниках

1. сепсис — се́псис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сепсис — (мед.) кровозараза  Словник чужослів Павло Штепа
3. сепсис — СЕ́ПСИС, у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний.  Словник української мови у 20 томах
4. сепсис — се́псис (від грец. σήψις – гниття) тяжке інфекційне захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних мікробів (напр., стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. сепсис — СЕ́ПСИС, у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний.  Словник української мови в 11 томах