серденя
СЕРДЕНЯ́, ня́ти, с.
Зменш.-пестл. до се́рце 1–3.
Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (П. Чубинський);
– Чужого труда ніхто не цінить, – піддержав розмову математик. – Ой, не цінять, серденя, ніяк не цінять! (Г. Косинка);
// Коханий або кохана.
Хай і вона, завмираючи від щастя, стріне на якомусь містку свою сподівану долю, і хай суджений під зорями понесе своє серденя, нашіптуючи йому найкращі слова (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)