сердешний
СЕРДЕ́ШНИЙ, а, е.
Який викликає співчуття; бідолашний.
– Беріть його! В'яжіть харцизяку! – кричать усі в один голос. Схопили сердешного Левка (Г. Квітка-Основ'яненко);
Думала [Мотря] піти сказати на сина, що він розбоєм промишляє .. Та шкода й сердешної Галі (Панас Мирний);
Вітер осінній реве і лютує. Дивлюся: під тином сердешна дитина, Хлоп'ятко маленьке, – вся в латках свитина (Б. Грінченко);
На його кроки здалеку іржанням обізвалися коні- “Бідненькі вони, певне, пропадають від жаги, і ніхто ж не пожаліє сердешну худобину” (М. Стельмах);
// у знач. ім. серде́шний, ного, ч.; серде́шна, ної, ж. Нещасна, безталанна людина.
– А де ваша, діти, мати? – Сердешний питає. – Тату! тату! наша мати У шинку гуляє (Т. Шевченко);
Усе у неї одні такі думки та гадки... аж сплакне сердешна, як їй допече до серця (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)