середник
СЕРЕ́ДНИК, а, ч., спец.
1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь.
Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (з наук.-попул. літ.).
2. Середній поперечний брусок у віконній рамі або дверях.
3. Пробіл між колонками тексту в газеті, журналі, книжці.
4. Те саме, що за́сіб 1.
Обґрунтована доцільність застосування в терапії алкоголізму фуразолідону як середника, здатного сприяти подоланню відхилень гомеостазу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)