1. Словник української мови у 20 томах

середник

СЕРЕ́ДНИК, а, ч., спец.

1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь.

Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (з наук.-попул. літ.).

2. Середній поперечний брусок у віконній рамі або дверях.

3. Пробіл між колонками тексту в газеті, журналі, книжці.

4. Те саме, що за́сіб 1.

Обґрунтована доцільність застосування в терапії алкоголізму фуразолідону як середника, здатного сприяти подоланню відхилень гомеостазу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середник — сере́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. середник — -а, ч., спец. 1》 Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. 2》 Середній поперечний брусок у віконній рамі або дверях. 3》 Пробіл між колонками тексту в газеті, журналі, книжці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. середник — Засіб, ярміс, спромога Словник чужослів Павло Штепа
  4. середник — сере́дник 1. прийом, спосіб (ст): Між іншими середниками, які подає нам св. Віра, приходить і цей на думку: читати героїчні подвиги св. Мучеників і наслідувати їхню посвяту (Шептицький)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. середник — Сере́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. середник — СЕРЕ́ДНИК, а, ч., спец. 1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (Укр. золотарство.., 1970, 95). Словник української мови в 11 томах
  7. середник — Те саме, що і перечка. Архітектура і монументальне мистецтво