середник
сере́дник 1. прийом, спосіб (ст): Між іншими середниками, які подає нам св. Віра, приходить і цей на думку: читати героїчні подвиги св. Мучеників і наслідувати їхню посвяту (Шептицький)
2. ліки або предмети, необхідні для лікування чи попередження хвороб (ст): Тиф – це пошесна недуга. Може поширитися в інституті, і тоді інститут замкнуть. Але і без того можуть ужити того середника, коли вже є один випадок недуги (Шухевич); Волос вже грубо посивів, і Бурачинський красив його якимсь середником (Шухевич)
3. (перев. мн. сере́дники) засоби до існуваня (ст): Посади, заробіток, помешканє, картки на хліб і на середники поживи дістає тільки той, що є у справах совісти послушником-рабом безбожної влади (Шептицький)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- середник — сере́дник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- середник — -а, ч., спец. 1》 Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. 2》 Середній поперечний брусок у віконній рамі або дверях. 3》 Пробіл між колонками тексту в газеті, журналі, книжці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- середник — Засіб, ярміс, спромога Словник чужослів Павло Штепа
- середник — СЕРЕ́ДНИК, а, ч., спец. 1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- середник — Сере́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- середник — СЕРЕ́ДНИК, а, ч., спец. 1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (Укр. золотарство.., 1970, 95). Словник української мови в 11 томах
- середник — Те саме, що і перечка. Архітектура і монументальне мистецтво