серпик
СЕ́РПИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до серп.
Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (В. Козаченко);
Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)