сеча
СЕ́ЧА, і, ж.
Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи.
Кров і сеча тварин з видаленими наднирковими залозами набуває токсичних властивостей (з наук. літ.);
Запах кізяків і сечі не міг розвіяти навіть вітер (Григорій Тютюнник);
З органічних добрив при підживленні найкраще використовувати сечу сільськогосподарських тварин, гноївку, пташиний послід (з наук. літ.).
△ (1) Недержа́ння се́чі, мед. – мимовільне виділення сечі при відсутності позиву до сечовипускання.
У дітей .. старшого віку іноді спостерігають так зване нічне недержання сечі – енурез (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)